4 березня 1949 року народився Володимир Михайлович Івасюк, композитор, автор «Червоної рути»
Цього чудового музиканта вважають «батьком» української естради. Івасюк написав 107 пісень, 53 інструментальних твори, музику до кількох вистав. Його пісні наспівували не лише в Україні, їх знав увесь радянський союз. Їм притаманні захоплюючий мелодизм, поєднаний з ритмікою біґ-біту та традицією карпатського фольклору. Івасюк ламав радянські стереотипи безособових та безнаціональних орієнтирів.
На жаль, композитор загинув передчасною смертю: в 1979 році його знайдено повішеним у Брюховицькому лісі піді Львовом. Влада спробувала видати смерть Івасюка за самогубство. Громадськість, родичі та оточення вважали, що це вбивство, здійснене органами кдб. У 2019 році Київський науково-дослідний інститут судових експертиз дійшов висновку, що Івасюк фізично ніяк не міг вчинити самогубство. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади. У день похорон саме на цей час скрізь призначили комсомольські та партійні збори з обов’язковою явкою під загрозою звільнення. Попри це, тисячі людей вийшли на вулиці провести улюбленця в останній шлях.
Очевидці згадують, що у місті не можна було знайти жодної квітки: ними була встелена дорога до Личаківського кладовища.
Цитата:
«Французи, італійці, росіяни та всі інші народи співають своїми мовами, і їх ніхто не називає націоналістами. А ми, українці, вже з самої колиски стаємо націоналістами, якщо матері співають нам українські колискові. Тому нас перевиховують у концтаборах. Українець перестає бути націоналістом аж тоді, коли зневажає свою мову, пісню свої національні традиції, любить усе, крім свого рідного».
Фото: slukh.media
4 березня 1989 року створена Всеукраїнська правозахисна організація «Меморіал» імені Василя Стуса
Український «Меморіал» вже у мить створення в радянському союзі мав за мету відновити історичну пам'ять про репресії в урср. Від квітня 1991-го «Меморіал» носить ім'я Василя Стуса. В організацію тоді вступило 360 тисяч осіб із репресованих та їхніх родин, а також творчі спілки, редакції журналів, письменники, митці, науковці, студенти, молодь. Згодом, крім збереження пам'яті жертв геноциду та етноциду, «Меморіал» зайнявся просвітництвом: влаштовував вечори пам'яті репресованих діячів культури, літератури, науки, виставки репресованих художників. 
За сприяння «Меморіалу» знято фільми, створено відеоархів та фотоархів. За останній рік війни правоохоронці зафіксували понад 60 тисяч воєнних злочинів росіян в Україні, і «Меморіал» допомагає їх фіксувати та розповідати про цю війну світові. Нині перед «Меморіалом» та істориками взагалі постає завдання переосмислити український досвід, висвітлити історичні успіхи та внесок українців у світову науку, культуру, цивілізацію, взяти на озброєння парадигму не жертви і поразки, а Перемоги.
Ілюстрація: Всеукраїнська правозахисна організація «Меморіал» імені Василя Стуса
3 березня. Цей день в Україні та світі
ПІДПИШІТЬСЯ НА TELEGRAM-КАНАЛ НАКИПІЛО, щоб бути в курсі свіжих новин
